понеділок, 8 червня 2009 р.

Ми вперто йдемо вперед!

Ми дійшли до 11 заняття!
Багато чого змінилося. Партнери зрозуміли, що по одному ніхто працювати не буде. Вони вперто ігнорують електронний довідник, частіше звертаються до друкованого, але найчастіше запитують один в одного і я цьому рада! У записках питають різне, але перестали смикати мене! Справді, фасилітатор - зірка в тіні! Може хтось поділиться, як Ви провели саме 11 заняття, коли діти планували і з якими проблемами зіштовхнулися? А взагалі, не все так погано у нашому домі! Віра Дмитренко

1 коментар:

  1. Як на мене, 11 - це найскладніше заняття всього курсу. У мене було 5 груп, з усіма треба було спілкуватись одночасно, я просто мала розриватись між усіма. І крім того, психологічно складно було скерувати їх у конструктивне русло. Чим пізніше мій "вплив", тим важче зрушити з обдуманої ідеї, бо учням жаль витраченого на мозгування часу :)
    І конкретна ситуація: 4 з п"яти груп захотіли займатись відновленням сільського клубу, бо нема дискотек... Врешті, одна група переключилась на фарбування автоб.зупинки, одна - найнялась розробкою програми серії дискотек, ще одна - дослідженням можливості ремонту клубу і, нарешті, остання "клубна" - виясняти юридичні моменти, статус клубу і т.п. Думаю, це був оптимальний в цій ситуації вихід :)

    ВідповістиВидалити